Як поліпшити конкурс? Роздуми про ефективність і справедливість…

Соколівка. Садиба Бжозовських. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Соколівка. Садиба Бжозовських. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Вітчизняна частина конкурсу Wiki Loves Monuments проводилася вже вшосте. За шість років Вікісховище поповнилося двома сотнями тисяч зображень памяток архітектури, історії, археології… Автор цих рядків брав участь в конкурсі 4 рази як конкурсант та двічі як член жюрі, двічі перемагав у кількісній номінації, ще раз – в якісній. Накопичений чималий досвід, в тому числі бачення проблем, які заважають проводити конкурс якнайефективніше з метою наповнення Вікіпедії та сховища зображення якмога більше обєктів культурної спадщини.

Мова тут йтиме про кількісну номінацію. Питання якості зображень, звичайно ж є актуальним також, але здебільшого проявляється воно знову ж таки через намагання конкурсантів забезпечити якмога більшу кількість завантажень.

Ще з часів першого конкурсу у 2012 році конкурсантам стала зрозумілість певної несправедливості розподілу балів в кількісній номінації, коли обєкт зфотографований, приміром, в центрі Львова (на хвилиночку, лише одна площа Ринок містить 50 обєктів!!!), і об’єкт освітлинений в далекому глухому селі (а він там часто один-єдиний) оцінювався однаково. Тобто витрати часу, сил, грошей, зрештою, для добирання до далеких обєктів правилами конкурсу нівелювалися. Вже тоді зайшла мова про врахування назвімо його умовно «регіонального коефіцієнту» який такі зусилля стимулював би. Але тоді не було чіткого бачення, якими би ці коефіцієнти мали б бути.

За 3 роки проблема проявила себе, коли стало зрозуміло, що конкурсантам в погонею за кількістю вигідінше використовувати вже накопичені архіви, аніж їздити далекими регіонами в пошуках нових неосвітлинених пам’яток. В конкурсі 2015го року був використаний коефіцієнт 2 (а з 2016-го – 3) для неосвітлинених об’єктів. Це певним чином пожвавило конкурс, проте в цілому проблему не вирішило. Відкрийте та порівняйте конкурсні списки обєктів в м.Київ та, приміром, Вінницької області. Коли перші можуть похвалитися світлиною в кожному рядку, то другі (обласний центр та міста обласного значення не беремо до уваги) – здебільшого скупим «Завантажити фото». Кожен дотичний до конкурсу знає, що це значить – жодного фото даного обєкту у Вікісховищі досі немає.

То чому ж коефіцієнт 3 для неосвітлинених слабо стимулює конкурсантів полювати за такими об’єктами? Бо, ж якщо послуговуватися попередніми підсумками кількісної номінації 2017 року, у лідерів перегонів завантажених фото неосвітлинених об’єктів 300–400, тоді як загальна кількість у тих же лідерів збільшується щороку на 1000.

Поясню на власному прикладі. Влітку у відпустку я чесно простував «неосвітлиненими» просторами рідної Черкащини та сусідньої Вінничини. «Врожай» був різним. Якогось дня вдалося вполювати аж 18 (то мій власний рекорд) обєктів в далекому Томашпільському районі Вінничини, а якогось всього 2 – сусідній Канівський район (та й то, 1 з цих 2 обєктів згодом виявився освітлиненим, бо напередодні конкурсу робот таки знайшов його світлину у Вікісховищі). От і порахуємо, витративши цілий день, намагаючись освітлинити те, чого бракує у Вікісховищі, я зміг заробити на конкурс від 4х (1*3+1) до 54х (18*3) балів.

Таганча. Будинок Бутурліна. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Один з 2 тих віддалених об’єктів на добираня до яких автор витратив цілий день

Таганча. Будинок Бутурліна. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Один з 2 тих віддалених об’єктів на добираня до яких автор витратив цілий день

Прийшов вересень – місяць конкурсу, видалися вільні вихідні і я мав вибір – чи далі простувати «неосвітлиненою» Черкащиною і привозити свої 10-50 балів, а чи таки постаратися перемогти в загальному заліку за діючими правилами. Всі ми маємо амбіції, іноді, як в моєму випадку, більше ніж совісті 🙂 Тому я поїхав до Києва. За 2 дні я перефотографував весь музей в Пирогові, значний кавалок Байкового кладовища, ще й побіжно ВДНГ та не відвідувані раніше з фотоапаратом вулиці. В підсумку за 2 дні такої прогулянки я привіз 500!!! балів на десятки (якщо не сотні) разів заїжджених обєктах. Мені добре, (знову ж таки за попередніми даними) я високо піднявся у загальному рейтингу. Але чи є від цього користь Вікіпедії??? Вікісховищу реально бракує ще одного (серед десятків подібних) фото могили Максима Рильського?

Київ. Байкове кладовище. Могила М.Рильського. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Серед купи фото, які видав пошук по Вікісховищу своє я не відразу і знайшов, так вони всі подібні

Київ. Байкове кладовище. Могила М.Рильського. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Серед купи фото, які видав пошук по Вікісховищу своє я не відразу і знайшов, так вони всі подібні

Ну та Бог із ним, із Рильським. Але, врахуйте наступне – із своїх 5687 завантажень у 2017 р. автор цих рядків завантажив 1126 фото об’єктів з м.Київ, 883 фото зі Львова, 739 фото з м.Одеса та 105 світлин з м.Харків. Тобто сумарно кількість постійно і масово фотографованих міст з надвисокою концентрацією пам’яток склало… рівно ПОЛОВИНУ загального завантаження. Пропустимо той факт, що іноді через лінь інших конкурсантів (виявляється, ніхто до мене не здогадався шукати неосвітлинені об’єкти Личаківського чи Байкового кладовища всередині полів), а часто через проблему несвободи панорами (певен, що вілли в Професорській колонії м.Львова фотографували і до мене, але потім ті фото видаляли з Вікісховища) і в цих містах є неосвітлинені об’єкти. Все ж їх доступність значно вища, ніж приміром єдина церква віддаленого села. Яку проблему це породжує? Дуже просто. Щорічні лідери перегонів обросли вже такими фотоархівами, що формують занадто високий вхідний бар’єр для новачків, які б хотіли позмагатися в кількісній номінації. Якщо правила не змінити, ми так і змагатимемося між собою, і зрештою, перемагатиме той, хто матиме більше вільного часу у вересні для завантаження фото в рамках конкурсу 🙂

Львів. Опера. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Ще один масово фотографований багатьма конкурсантами об’єкт. Чи варто його кількісно оцінювати так само, як важкодоступну вищезгадану Таганчу? Вочевидь що ні. Разом з тим Львівська опера має більше можливостей для сворення гарних якісних світлин, що можуть позмагатися в якісній номінації, тоді як більшість сільських об’єктів навряд...

Львів. Опера. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Ще один масово фотографований багатьма конкурсантами об’єкт. Чи варто його кількісно оцінювати так само, як важкодоступну вищезгадану Таганчу? Вочевидь що ні. Разом з тим Львівська опера має більше можливостей для сворення гарних якісних світлин, що можуть позмагатися в якісній номінації, тоді як більшість сільських об’єктів навряд…

З цим стають зрозумілими причини ще однієї проблеми, вже згаданої вище якості. Не скажу за інших, але на власному прикладі – оті нещасні 2 обєкти далеких сіл на Канівщині чи як на заглавному фото на Крижопільщині я фотографував довго і ретельно. Ще б пак, я витратив стільки енергії, щоби сюди дістатися! Я шукав вигідні ракурси та чекав гарного світла. Що я робив в Києві? Правильно, я швидко йшов вулицею, озираючись навкруги, на постійно клацав затвором не зупиняючись біля кожного обєкту та лінуючись навіть іноді міняти обєктив, коли того вимагав сюжет. Бо ж об’єктів купа, а час обмежений, треба встигнути якмога більше. До того ж якість знимка жодним чином не впливає на кількість балів. То яка різниця? Знову ж таки, для мене як конкурсанта, не Вікіпедії. Більше того, в погоні за кількістю завантажень я часто просто ті знимки не редагував. Просто вирівняти вертикалі і то бракувало часу серед тисяч цих безкінечних фото чиншових кам’яниць на львівських, київських та одеських вулицях. Звісно, фото вантажаться за вільною ліцензією і те редагування може зробити хтось інший. Але покладемо руку на серце, хто за вас редагуватиме ваші знимки, тим паче, якщо фото цих об’єктів і так не бракує на Вікісховищі?

Київ. Прибутковий будинок на вул.Антоновича, 18. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Типова прохідна «галочка» для кількості. За таку гидоту трішки соромно, зате в лідерах

Київ. Прибутковий будинок на вул.Антоновича, 18. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Типова прохідна «галочка» для кількості. За таку гидоту трішки соромно, зате в лідерах 🙁

То ж чи потрібні Вікіпедії такі перегони? Мені здається, що ні. Цього року Україна знову посіла 1ше місце серед всіх країн-учасниць по кількості завантажень. То може вже досить прагнути кількісного лідерства і боротися за якісне?

Що я пропоную? Звичайно оцінити важкодоступність кожного об’єкта – задача не під силу ні оргкомітету, ні волонтерам. Проте можна піти простішим шляхом, встановлюючи той «регіональний коефіцієнт» таким чином:

1ша група. Міста з високою концентрацією пам’яток. Як правило списки пам’яток в таких містах розміщуються на декількох сторінках і досягають подекуди декілька тисяч. За досвідом, гуляючи вулицями цих міст за день легко можна отримати фото 150-200 об’єктів. До них належать Київ, Харків, Одеса, Львів, Івано-Франківськ, Полтава та Кропивницький (останні 3 – дискусійно, позаяк кількість об’єктів там все ж значно нижча ніж в перших 4, тож їх можна віднести і до 2ї групи). Фото кожного об’єкту з цієї групи оцінюється в 1 бал.

2га група. Обласні центри та міста обласного значення. Виділити їх програмно при підрахунку балів не складно. Формат ID для них «хх-1хх-хххх» на відміну від «хх-2хх-хххх» для наступних категорій. За день в середньому в таких містах можна отримати 50-100 світлин різних об’єктів культурної спадщини. Звісно, розподіл нерівномірний. Приміром місто обласного значення Черкаської області Ватутіне містить лиш 4 пам’ятки, але для спрощення процедури таким можна знехтувати. Тим паче, як правило дістатися таких міст не складає жодної проблеми. Отже фото кожного об’єкту з цієї групи оцінюється в 2 бали.

3тя група. Районні центри (крім міст обласного значення). Виділити їх з сільського регіону складніше, позаяк вони мають перші 5 цифр в ID такі з самі, що і весь район. Проте, гадаю, це завдання під силу нашим ІТ-геніям з Вікімедії. Ці населені пункти мають в середньому значно меншу концентрацію пам’яток, ніж міста з 2ї групи. В середньому 10-30, але транспортна інфраструктура все ж розвинутіша, ніж у випадку останньої групи. То ж фото кожного об’єкту з цієї групи оцінюється в 5 балів.

І нарешті 4та група. Сільська місцевість. Всі інші населені пункти та об’єкти за їх межами. Звісно, різниця тут може бути дуже відчутною. Приміські села є легкостоступними в плані розвинутої транспортної інфраструктури та відстані, сіл за 30 км від райцентру з убитою дорогою дістатися дуже складно. В одному селі може бути з десяток об’єктів, в іншому – лиш 1. Але врахувати всі ці розбіжності нереально. Тому усереднено – фото кожного об’єкту з цієї групи оцінюється в 10 балів.

На перший погляд коефіцієнт в 10 балів може здатися завеликим. Але порахуємо. Ще раз – мій особистий рекорд за день для сільської місцевості, це 18 об’єктів. То ж 180 балів. Для міст з першої групи отримати ті самі 180 не є аж такою проблемою.

Тому все паритетно. Хто хоче – фотографує об’єкти в далеких селах, хто ні – лишається і гуляє з фотоапаратом вулицями Києва, Львова, Одеси… Обоє отримають однакову винагороду за свою працю.

Звісно, щоби стимулювати фотографувати неосвітлинені об’єкти, в чому зацікавлена Вікіпедія в першу чергу, варто зберегти коефіцієнт 3. Іншими словами – вперше освітлинений об’єкт в м.Львів оцінюватиметься в 3 бали, а в сільській місцевості в 30. Але, гадаю, це справедливо.

Звісно, пропоновані зміни мають застосовуватися до нового конкурсу. Сподіваюся вони стануть темою для жвавого обговорення і можливого вдосконалення. Але бажано, щоби за результатами обговорення оргкомітет якмога скоріше ухвалив зміни до регламенту конкурсу з тим, щоб конкурсанти могли ефективніше підготуватися до наступного конкурсу за новими правилами.

Сергій Криниця (Haidamac)

Поділіться з друзями:

“Нікого нема, всі пішли на фронт”

Пішли, знаєте, на передову війни за врожай, за результати. Таку табличку на нашому блозі, і взагалі скрізь, треба було почепити 1 жовтня. А то ж ви, либонь, подумали, що якийсь фотометеорит влучив у криївку оргкомітету і всі вимерли, як динозаври.

Каюсь, не зробила наперед; а минулий тиждень ми всі були закручені у конкурсному вирі: кого зайняло приготування до нагородження переможців нашого сестринського конкурсу «Вікі любить Землю» (оргкомітет двох конкурсів, звісно, різні, але трошки перетинаються), хто розбирається з перипетіями списків, які полишались, хто розбирає надіслані фото на добрі і не дуже.

Ще одну причину мовчанки декого (наприклад, мене) можна побачити в попередньому дописі.

Але ми живі. Переможці кількісних номінацій будуть тоді, коли будемо впевнені у своїх числах, бо нема нічого гіршого, ніж махати навздогін «ой ні, ми помилились».

Поки що ось так. Уповаємо на вашу безмірну батьківську терплячість до цього конкурсу-дитяти, якому так мало рочків, що ще й в школу не ходить. 🙄

Фрагмент дверей будинку № 2 на вулиці Дудаєва у Львові. Автор Aeou, вільна ліцезія CC BY-SA 4.0

Фрагмент дверей будинку № 2 на вулиці Дудаєва у Львові. Автор Aeou, вільна ліцезія CC BY-SA 4.0

Поділіться з друзями:

Коли немає слів

Церква Параскеви П'ятниці, Бакирівка, Сумська область. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Церква Параскеви П’ятниці, Бакирівка, Сумська область. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Господарчий корпус, Вороновиця, Вінницька область. Автор Neovitaha777, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Господарчий корпус, Вороновиця, Вінницька область. Автор Neovitaha777, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Кременець. Автор ЯдвигаВереск, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Кременець. Автор ЯдвигаВереск, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Личківці, Тернопільська область. Автор PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Личківці, Тернопільська область. Автор PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Бердянськ. Автор Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Бердянськ. Автор Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам'ятник першим колгоспним механізаторам, Любимівка, Херсонська область. Автор Nataliya Shestakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник першим колгоспним механізаторам, Любимівка, Херсонська область. Автор Nataliya Shestakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

В'їздна арка садиби (вікно другого поверху), Любешів, Волинська область. Автор Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

В’їздна арка садиби (вікно другого поверху), Любешів, Волинська область. Автор Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, в якому жив М. Коцюбинський, м. Бар. Автор Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, в якому жив М. Коцюбинський, м. Бар. Автор Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Готель „Лондон" (мур.), Умань. Автор Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Готель „Лондон” (мур.), Умань. Автор Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Замок, Клевань, Рівненська область. Авторка Xsandriel, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Замок, Клевань, Рівненська область. Авторка Xsandriel, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Синагога, Броди. Авторка OlhaSergeevna, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Синагога, Броди. Авторка OlhaSergeevna, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел Пресвятої Богородиці, Сокаль. Автор Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел Пресвятої Богородиці, Сокаль. Автор Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Садибний будинок, Красносілка, Вінницька область. Автор Михайло Потупчик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Садибний будинок, Красносілка, Вінницька область. Автор Михайло Потупчик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Палац родини Потоцьких в Тульчині. Авторка Ljudmila.tch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Палац родини Потоцьких в Тульчині. Авторка Ljudmila.tch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Управління заводу сільськогосподарських машин Д. Грієвза, Бердянськ. Автор Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Управління заводу сільськогосподарських машин Д. Грієвза, Бердянськ. Автор Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Палац Тора Ланге, інтер'єр, Нападівка, Вінницька область. Автор Vadkoz, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Палац Тора Ланге, інтер’єр, Нападівка, Вінницька область. Автор Vadkoz, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Садиба в Приозерному, Івано-Франківська область. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Садиба в Приозерному, Івано-Франківська область. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Східний флігель садиби Лінтварьових на Луці, Суми. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Східний флігель садиби Лінтварьових на Луці, Суми. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок священика, село Пархомівка, Київська область. Автор SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок священика, село Пархомівка, Київська область. Автор SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Службовий корпус садиби Харитоненків, Суми. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Службовий корпус садиби Харитоненків, Суми. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок колишньої сторожки, в якій збирались члени Південного товариства декабристів, Кирнасівка, Вінницька область. Авторка Ljudmila.tch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок колишньої сторожки, в якій збирались члени Південного товариства декабристів, Кирнасівка, Вінницька область. Авторка Ljudmila.tch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок культури, смт Гайворон, Кіровоградська область. Автор Nataliya Shestakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок культури, смт Гайворон, Кіровоградська область. Автор Nataliya Shestakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

 Костел домініканів з келіями, Кам'янець-Подільський. Автор Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел домініканів з келіями, Кам’янець-Подільський. Автор Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Місце, де знаходився будинок, в якому з 1873 по 1882 рр. періодично проживав М.С.Грушевський, Сестринівка, Вінницька область. Автор Михайло Потупчик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Місце, де знаходився будинок, в якому з 1873 по 1882 рр. періодично проживав М.С.Грушевський, Сестринівка, Вінницька область. Автор Михайло Потупчик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Поділіться з друзями:

Виставка «Пам’ятки України» приїхала у Вінницю

Poster-2016-wlm-expo-vinnytsia

27 вересня — 7 жовтня у холі Вінницької міської ради проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю»

У 2016 році «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину масштабних фотоконкурсів, метою яких є отримання фотографій усіх пам’яток культурної та природної спадщини України під вільною ліцензією та ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

У травні та вересні 2016 року у Вікісховище було завантажено 11,5 тисяч фотографій 1897 пам’яток природи України та 36 тисяч фотографій 14 тисяч пам’яток культурної спадщини України.

Обидва фотоконкурси мали черговий раунд й у 2017 році: «Вікі любить Землю 2017» відбувся у травні, «Вікі любить пам’ятки 2017» триває до кінця вересня та запрошує до участі всіх охочих.

Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» 2016 року, а також «Найкраще фото Вінницької області» за всі роки конкурсів. Всього 30 світлин 15-ти авторів, як професіоналів, так і аматорів.

Зазначимо, що за п’ять років конкурсу «Вікі любить Землю» (2013-2017) та «Вікі любить пам’ятки» (2012-2016) було сфотографовано 169 пам’яток природи та 926 пам’яток історії та культури Вінницької області. Загалом, це близько 4500 світлин, частина з них ілюструють статті у Вікіпедії про відповідні пам’ятки.

Вінниця — вже дев’ята зупинка мандрівної виставки. У друкованому форматі найкращі світлини минулорічного конкурсу вже бачили у Києві, Хмельницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Тернополі, Херсоні, Меджибожі й Кам’янці-Подільському. Електронні версії фотографій виставки знаходяться у вільному доступі, їх можна переглянути у Вікісховищі.

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Відкриття виставки: 26 вересня о 17:00.
Виставка буде діяти до 7 жовтня 2017 року.
Міська рада працює з понеділка по п’ятницю, з 09.00 до 19.00, вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Виставка у холі Вінницької міськради

Поділіться з друзями:

Проміжна статистика

Будівлі Миколаївського монастиря, Богуслав. Фото від Kiyanka, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Будівлі Миколаївського монастиря, Богуслав. Фото від Kiyanka, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

21 вересня: три тижні конкурсу позаду, ще трохи більше тижня попереду. Час на числа.

Кількість поданих фото конкурс (а саме тих, які на цей момент «лежать» у категорії Images from Wiki Loves Monuments 2017 in Ukraine) ви бачите праворуч у цьому блозі: 16 150 і зростає.

Завантажено мегабайтів зображень: 80 890,1.

За кількістю поданих фото Україна на другому місці після — та-дам! — Вірменії, де вже 17 500.

Використано фотографій у статтях Вікіпедії лише 117 (1%). (Нагадуємо, що вставляти знімки у статті може будь-хто, тому не можна не чекати на нас, якщо можете зробити це самі 🙂 ). Найбільше використаних у вікіпроектах фото користувача Михайло Потупчик — 28.

Фотографій з координатами, які можна показати на карті, відносно мало (не до порівняння з Польщею).

Кількість авторів, які взяли участь: 218, з них уперше 128 (59%)

За кількістю поданих фото троє українців у першій десятці світу: Haidamac 3407, ЯдвигаВереск 2996, Сарапулов 1655; третє, п’яте і восьме місця відповідно. Зрозуміло, ці користувачі є трійкою лідерів у завантаженні фото на українську частину конкурсу.

Сфотографовано об’єктів — 8913 (станом на четверту ранку). Це без коефіцієнта для новосфотографованих. Таблицю виведено станом на 21 вересня, але вона не зовсім правильно відображає дійсність.

(нове) Ще одна таблиця: кількість сфотографованих об’єктів за користувачами (також без коефіцієнта). Ця статистика оновлюється щопівгодини.

Основне фото допису — одне з найсвіжіших. Сподіваємося, завдяки нашим учасникам статистика на кінець конкурсу буде пишною і квітучою 😉

Поділіться з друзями:

80 тисяч пам’яток у списках

Будівля крупорушки в Іллінцях. © Олександр Примас, ліцензія CC BY-SA 4.0

Будівля крупорушки в Іллінцях © Олександр Примас, ліцензія CC BY-SA 4.0

Як і в минулі роки, ми не припиняємо оновлення наших списків. Цього року знову були надіслані запити до всіх ОДА, КМДА та Міністерства культури. На шостий рік конкурсу Черкаська ОДА таки надала списки пам’яток історії, а щодо археології повідомила, що ці списки є службовою інформацією. Також цього року була прийнята низка наказів Мінкультури, якими занесено до реєстру нові об’єкти, а також деякі з тих, що вже перебували на обліку за законодавством УРСР. Обласні управління культури також взяли на облік багато нових об’єктів, щоправда не по всіх областях ми маємо дані по щойно виявлених об’єктах.

Ми продовжуємо оновлювати наші списки. Так, цьогоріч додано пам’ятки історії для районів Закарпаття, Івано-Франківщини та Черкащини, які раніше були відсутні у наших списках. Додано нещодавно взяті на облік пам’ятки Полтави, Кременчука, Миколаєва та інших районів і міст. Загалом кількість пам’яток у наших списках перейшла позначку у 80 тисяч об’єктів.

Наповнення списків триває і далі. До кінця місяця планується додати пам’ятки історії Закарпатської, Одеської та Чернівецької областей, які наразі відсутні у списках.

На фото: вгорі будівля крупорушки в Іллінцях, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у квітні 2017 року (пам’ятка архітектури, ох. номер 4275-Вн), разом з іще двадцятьма пам’ятками в Іллінцях; внизу вілла письменниці Габріелі Запольської, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у травні цього року (пам’ятка історії, ох. номер 2965-Лв).

P.S. Не забудьте! Оргкомітет залишає за собою право не враховувати файли, які є надмірно схожими на фотографії, подані на конкурс у попередні роки (пункт 7.4 Регламенту). Також не слід вантажити фото однієї будівлі, якщо ви бачите у списку дві однакові адреси: у такому випадку мають бути фото різних пам’яток. При кожному порушенні учасником конкурсу регламенту і здорового глузду десь плаче левеня на львівській пам’ятці 😥

Вілла письменниці Габріелі Запольської, Львів. © Aeou, ліцензія CC BY-SA 4.0

Вілла письменниці Габріелі Запольської, Львів. © Aeou, ліцензія CC BY-SA 4.0

Поділіться з друзями:

Як взяти участь у конкурсі: кроки

Щоб взяти участь у конкурсі, треба зробити небагато: зареєструватися у Вікісховищі, знайти пам’ятку у наших списках, завантажити файл. Кроки перераховані праворуч на бічній панелі цього блогу і на сторінці Як узяти участь, а ось ще й візуальна інструкція 🙂

Поділіться з друзями:

Нові учасники наступають!..

На сьогодні 40% учасників — це ті, хто зареєструвалися у Вікісховищі з початку вересня, тобто навмисне, щоб узяти участь, — тобто новачки! Це дуже приємно 🙂 Баланс між давніми і новими учасниками завжди дуже і дуже важливий.

Довго говорити не будемо, давайте просто гортати фото.

P.S. А ви уже всім друзям з фотоапаратом розказали про конкурс? 😉

Костьол Св. Антонія, смт. Городниця (автор фото Bilenyka, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Костьол Св. Антонія, смт. Городниця (автор фото Bilenyka, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Одеський театр опери та балету (автор фото Stoola Julia, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Одеський театр опери та балету (автор фото Stoola Julia, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Вид на Хустський замок з р.Тиса (автор фото Олександр Рокосовик, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Вид на Хустський замок з р.Тиса (автор фото Олександр Рокосовик, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Руїни замку в Губкові на світанку (автор фото Pit stahov, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Руїни замку в Губкові на світанку (автор фото Pit stahov, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Маточна конюшня, Деркульський кінний завод, Данилівка, Луганська область (автор фото Inishche, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Конюшня, Деркульський кінний завод, Данилівка, Луганська область (автор фото Inishche, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Богадільня, село Нижня Сироватка, Сумська область (автор фото Андрій Ямщинський, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Богадільня, село Нижня Сироватка, Сумська область (автор фото Андрій Ямщинський, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Городище «Тіра-Білгород», Білгород-Дністровський (автор фото Uncle Wu, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Городище «Тіра-Білгород», Білгород-Дністровський (автор фото Uncle Wu, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Собор святого Юра з брамою (автор фото Vanbalk, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Собор святого Юра з брамою (автор фото Vanbalk, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Палац Абази, Одеса (автор фото Hwyrd, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Палац Абази, Одеса (автор фото Hwyrd, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Бердянський педагогічний університет, колись — чоловіча класична гімназія (автор фото ПРО100, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Бердянський педагогічний університет, колись — чоловіча класична гімназія (автор фото ПРО100, вільна ліцензія cc by-sa 4.0)

Поділіться з друзями:

Волонтери, помилки, котики… і трохи совісті

Двома словами: про знайдені помилки, пов’язані з конкурсом, повідомляйте у коментарях саме під цим дописом.

File:Церковнопарафіяльна школа 1.jpg

Церковнопарафіяльна школа, Бердянськ. Автор фото — Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0. Найсвіжіше з отриманих фото на цей момент

Станом на 23:02 восьмого вересня на конкурс подано 6078 фотографій. Шість тисяч за тиждень — йдемо нормально, курс на десятки тисяч!

Що стається з вашими фотографіями? По перше, як тільки ви їх завантажили у Вікісховище, файли стали частиною цього 41-мільйонного збору файлів освітнього призначення: будь-який файл може стати заголовним зображенням у статті Вікіпедії будь-якою мовою ще до закінчення конкурсу. Або хтось відзначить пряму руку фотографа і переведе фото у статус «Якісного зображення», а якісним знімкам легше потрапити у чийсь відеоролик, де в титрах буде ваше ім’я. Або хтось може вишити за цим зображенням картину (досвід показує, що таке буває).

По-друге, на початку жовтня (перш ніж настане час для роботи журі) на кожне конкурсне фото гляне наш волонтер і чесні його очі вирішать, чи відповідає воно вимогам конкурсу. Так от, волонтери. Волонтери — боги нашого руху. «У вікіпроектах взагалі сонце сходить і сідає лише тоді, коли на це знаходяться волонтери». Нам допомагають вікіпедисти/-ки і вікімедійці/-ки, які почули заклик оргкомітету і погодилися вділити часу. Зарплати не отримують, від журі не залежать і в конкурсі участі не беруть. Мають свою роботу і різний режим дня. Їх буде не менше десяти, а що більше, то краще. Як фото може не відповідати вимогам? Якось отак:

Кіт. Аккерманська фортеця (комплекс), Білгород-Дністровський. Автор фото — Tigrokozerog, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0, ВЛП 2016

Кіт. Аккерманська фортеця (комплекс), Білгород-Дністровський. Автор фото — Tigrokozerog, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0, ВЛП 2016

Котик красивий, все красиво, фортеця на місці… стривайте, точно? Кіт є частиною фортеці? Можна довго вдивлятися в пункт 5.5 Регламенту, але око нашого волонтера чесне і він каже, що фортеця на фото не представлена.

На «Вікі любить пам’ятки» за всі роки потрапляло різне: споруди без статусу пам’ятки, селфі на фоні пам’ятки, фото клумби під будинком, фото пам’яток природи, а не культури, фото експонатів музею, навіть план-схема будівлі, і таке інше. Фотографії будинків з «обрізаним» цокольним поверхом і переполовиненими головами пішоходів. Фото, які на два пікселі або два сантиметри на місцевості відрізняються від інших. Фото з будівлею по діагоналі, щоб вона вмістилася в кадр. Це змушує написати таке прохання:

«Шановні учасники, можна трошки совісті? 🙂 » Саме так, прохання зі смайликом, з посмішкою. Ми все розуміємо і не особливо маємо на що сердитись. (Фото кота чесно поміщене в категорії Вікісховища Cats in Odessa Oblast і Red tabby and white cats). І взагалі, ми найдобріші люди у всесвіті, ми навіть не вміємо сердитись. Чесне організаторське.

А тепер про серйозне, про те, за що на нас, напевно, часом дуєтесь ви — про помилки у списках. Помилки бувають різні. Хибні ініціали біля прізвищ, хибні номери будинків, пам’ятки, які уже зникли, не зняті з обліку — це від пам’яткоохоронної системи й установ, які відповідають на наші запити. Хибні координати — це, вірогідно, від користувачів, які самостійно додають координати до списків (часто пов’язано з попереднім і плутаниною в номерах). Хибні фото, що ілюструють пам’ятку у списку — це від учасників попередніх конкурсів, які поставили неправильний ідентифікатор на файл. Бот, який розставив нові фотографії у списках перед початком конкурсу, не вміє визначати, чи правильні речі на них зображені, а дивиться лише на співпадіння ідентифікаторів. Відсутні пам’ятки у списку — це хиба або установ, від яких ми так і не отримали відповіді, або ж оргкомітету, який не вніс отримані дані у Вікіпедію.

Усі помилки мали/мають були виправлені оргомітетом. Є 787 сторінок зі списками (мінус кілька десятків тих, що є просто переліками списків для районів областей чи міст). Сім членів оргкомітету. Інші поточні нагальні справи. «Чому ж ви всі не накинетеся на виправлення помилок орг-суботником, і де ваші волонтери?» — резонно запитаєте ви. І тут треба зауважити основну заваду на шляху до ідеальних списків. Марудність. Не можна поставити на конвеєр виправлення помилок на зразок ініціалів «А.Н.» для «Олексія Миколайовича», сплутаних будинків з номерами 19-21 і 21/19, візуальну ідентифікацію зображеного на фото. На днях ми довго не могли збагнути, як, чому і чи справді об’єкти «46-101-9016 Монастир Сакраменток 1743-1880 Львів Тершаківців, 4» і «46-101-1696 монастир 18 ст. Львів Тершаківців, 1» це одне й те ж. І якщо так, то чому вони мають різну адресу. І чому Центр міської історії стверджує, що це взагалі №9. А звіряти отримані нові списки зі старими взагалі моторошно, якщо ти не динозавр конкурсу, який робить це вже 5 років (а таких, зрозуміло, мало). Тому/але/отже/однак… Ми стараємося, чесне слово. І дуже вдячні вам, коли ви допомагаєте нам і одне одному в цих ребусах, які часом трапляються 🙂

Якщо вам так буде зручно (бо нам точно буде), пишіть свої повідомлення про знайдені помилки у коментарях під цим дописом. Саме під цим; врешті, це одне з його призначень.

File:1 Saksahanskoho Street, Lviv (02).jpg

Плитка на стінах у коридорі будинку № 1 на вулиці Саксаганського у Львові. Автор фото — Aeou (один з волонтерів ВЛП 2017), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Поділіться з друзями:

Спецномінація: Київська Мала академія наук

Київська Мала академія наук запрошує учнів столиці взяти участь фотоконкурсі пам’яток культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки».
Парковий пішохідний міст через Дніпро, автор фото Pedro J Pacheco, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Парковий пішохідний міст через Дніпро, автор фото Pedro J Pacheco, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Мета міжнародного конкурсу Wiki Loves Monuments, як відомо — зібрати фотографії всіх пам’яток культурної спадщини світу і проілюструвати ними статті Вікіпедії, вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони людей в усьому світі.

Елемент декору Будинку з химерами, автор фото Pedro J Pacheco, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Елемент декору Будинку з химерами, автор фото Pedro J Pacheco, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Цією спеціальною номінацією ми переслідуємо ще одну ціль. Хочемо заохотити до участі в конкурсі найбільш перспективних — у прямому сенсі — учасників з можливих: школярів. Навіть якщо на перший погляд здається, що Київ перефотографований вздовж і впоперек, завжди є місце для нових ракурсів, деталей та інтер’єрів.

Київський етап конкурсу триває з 1 по 25 вересня включно. Упродовж цього часу потрібно завантажити свої фотографії у Вікісховище і записатися на сторінці учасників. До 15 жовтня організатори конкурсу від міста Києва виберуть найкращі фото, автори яких будуть відзначені.

Учасники також позмагаються на всеукраїнському етапі конкурсу. До першого листопада в кожній країні відберуть найкращі фотографії, що будуть представлені на розгляд міжнародного журі.

15, 18, 19 та 21 вересня о 1600 на базі гімназії № 178, аудиторія 214 (Повітрофлотський проспект, 22) організатори конкурсу проводитимуть для учнів столиці майстер-класи на тему «Як взяти участь у конкурсі “Вікі любить пам’ятки”»

Поділіться з друзями: